кульша что это такое
КУЛЬША
КУ́ЛЬША, і, ж., розм.
Те саме, що стегно́.
– Не бійсь! не ляжу спати голодна, – обізвалась Масючка і взяла, при тих словах, качину кульшу в руки (І. Нечуй-Левицький);
Ходжу ледве-ледве, їздити можу з великою бідою, а навіть сидіти дуже тяжко, бо ся поза найгірша для такого пацієнта, що має не всі кості в кульші (Леся Українка);
Олесь почув, як почали холонути ноги. Спершу пальці на ногах, потім литки, кульша, живіт, груди (В. Підмогильний);
Смикнула [Одарка] плечем до підборіддя, двигнула під рясною спідницею повними кульшами і відвернулась (П. Панч);
– Грабителі! – закричав він [Йонька] і огрів вилами корову по кульшах (Григорій Тютюнник).
СТЕГНО́ (верхня частина ноги людини або тварини), КЛУБ перев. мн., КУ́ЛЬША розм. Перед самим окопом її поранило вдруге двома кулями: однією в стегно, другою — в праву руку (О. Гончар); Вона, вирядившись у сіре широке плаття, невідступно ходила за учнями, поважно перевалювала крутими клубами (Ю. Збанацький); Автомати відтягували шию донизу, від важких магазинів на поясі терпли кульші (П. Загребельний); — Не бійсь! Не ляжу спати голодна, — обізвалась Масючка і взяла, при тих словах, качину кульшу в руки (І. Нечуй-Левицький).
кульша
ку́льша
«бедренная кость», ку́льжа – то же, диал., курск., орл. (Даль), блр. ку́льша, польск. kulszа (виленск.). Заимств. из лит. kùlšė, kùlšis «бедро»; см. Малиновский, РF 1, 182 и сл.; Шпехт 207; Отрембский, JР 16, 82; Мi. ЕW 147. О балт. слове см. Траутман, ВSW 145.